Живий Журнал Миколи Козака
2015-09-03 10:11:17 - Трансфагараш. Частина перша.
Почалося все це десь років 10 тому, коли випадково побачив фотки траси, які виклав знайомий у своєму ЖЖ. І це стало моєю мрією. І вона здійснилася.
…Виїхали у четвер вранці. Перетинали кордон з Румунією у Виноградівському районі, перехід «Дяково». Зразу скажу, що останні 10 км дороги до переходу найважчі. Суцільні глибокі ями. Їхали ці 10 км. цілу годину. Перед самим переходом є кілька заправок. Дві «Укрнафта». Перехід малолюдний. В основному каміони. Наші пропустили за кілька хвилин. Румуни шманають «своїх постійних». Обстукують авто, знімають заднє сидіння, дивляться під машину, за бампери. Заставляють піднімати майку, чи нема що за поясом. Жінка-погранець запитала мене щось по-румунськи. Я відповів «ін інгліш, пліз». Знає англійську. Запитала, куди їдемо. Підійшов таможеник, який добре знає мадярську. Вибірково вказав на дві сумки для огляду (обидві мої). У першій на виду був срачпапір, носки, майки. У другій – харчі. Порився, нич не знайшов. Запитав, скільки веземо алкоголю, тютюну. Відповіли, що 2 пляшки і три пачки. Потім запитав, чи не веземо наркотики, зброю, «калашніков» :) Так і відпустили. Хочу добавити, що везли ми окрім дозволеної 10-и літрової каністри дизелю ще 11 літрів, розлитих у темні пластикові пляшки з-під пива. Пальне у Румунії дороге. Дизель десь 45-48 грн. за літр. Так що на кордоні трохи нервували. Але минулося. Проїхали весь кордон за півгодини. Зразу за кордоном справа є будка, де продають ровіньєти. Хочу нагадати, що усі дороги в Румунії платні. Автобанів дуже мало, але вони інтенсивно будуються. Окремої плати за автобан нема. Коштує ровіньєта 3 євро на 7 днів. Найдешевше в Європі. У країні можна платити єврами, але курс буде не вигідний.
Дороги в країні дуже у хорошому стані. Але вузькі.
Пролетіли аж не помітили. Після Сібіу почали появлятися гострі вершини хребта (траса E68).
Розвилку, звідки починається Трансфагарашське шосе (дорога «7C»), пропустити не можна. Там побудували круговий рух, плюс, стоїть мотель «Castel 2000».
Дорога зразу стала поганішою. Багато латок. Але ям нема. Природа – класичне Закарпаття.
Добралися до серпантинів. Їхали лісом. Потім дерев ставало все менше. Почали з-являтися краєвиди на долину. Почала відчуватися висота. Місцями над дорогою зустрічалися бетонні навіси з колонами, які захищають від каменепадів та лавин. Про красоту можна розказувати годинами. Але я не Толстой, не вмію на 10 сторінок розписувати про якийсь дуб. Дуже красиві краєвиди. Усю трасу можна побачити на google steet view.
Деякі фотки робилися з авто через лобове скло. Тому трохи неякісні.
Окремо замічу, що по дорозі є багато пансіонів та кабан. Кабана – тіпа міні пансіона.
Добралися до підніжжя канатної дороги, до кабани «Балеа каскада» (каскада – водопад). Канатка веде аж до озера Биля і над водоспадом Биля.
До підніжжя водоспаду можна добратися пішки, зійшовши з головної дороги. Йти в один бік треба годину. В нас не було часу. Водоспад можна побачити і з дороги, але не так красиво. Канатка являє собою дві кабінки десь чоловік до 10, червоного кольору з надписом кока-кола. Кабінки ідуть по кругу. І завжди у протилежні сторони. Коштує таке катання 5 євро. Що цікаво, ціна питаття лише в один бік. Хочш назад спуститися – плати ше стільки ж. Ніде про це не написано. Нато вони й румуни, щоб надурити.
Круто! Автор, пиши ще!
Зауваження до першої частини!
Дорога до переходу "Дяково", починаючи з с. Пийтерфолво дійсно дуже погана. Їдуть фури одна за одною, а деякі ями навіть їм до середини колеса. Всі 10-12 км іхав на першій передачі, іноді переходив на другу, і цей відрізок їхали близько 2 годин, а може і більше. На таможні, насправді, ніхто зрозумілою для нас мовою не розмовляв - тількі румунська, а все що ми зрозуміли від таможеника звучало приблизно так: "алкогол..., дрогі..., калашніков..." і на останок "Трансфагараш із гуд!". Угорською розмовляла тільки жіночка що продає ровін'єти, але це вже було за межами таможні. Ціна на солярку в межах 5,7 -6,0 леі, що приблизно 1,3-1,4 євро. Дорого дійсно дуже якісні, але обочини на помічені світловідбивачами, тому дуже важко їхати вночі, особливо в гірській місцевості де вона дуже ізвилиста і холмиста. В городі перевищувати швидкість в 50 км/год не можна, ми тричі бачили засаду поліції з встановленими радарами. На півдорозі нам така їзда надоїла, ми "логічно подумали" і вирішили що місцеві знають де може стояти "засада" і "впавши на хвост" першому ліпшому румуну значно прискорилися. Ну, а далі ми потрапили в настоящу сказку, і все що було до цієї дороги одразу забулося, а Микола досі не все пам'ятає :)
CopyRight 2018 © Nik Kozak. Version 5.55