Живий Журнал Миколи Козака

Живий Журнал Миколи Козака

2015-09-09 11:02:26 - Трансфагараш. Частина четверта, заключна.

...Далі ми поїхали на дамбу. Назад. Авто залишили перед тунелем, який веде до дамби, бо там неможливо було припаркуватися, плюс політаї розганяли.

Дамба – мистецтво бетону й каміння. Штучне озеро Відрару на річци Арджеш довжиною 15 км, шириною кілька км. і максимальною глибиною 155м. Сама дамба висотою 166 метрів і довжиною 305 метрів. Товщина дамби 25 метрів. На момент завершення будівництва дамби (1965 рік), вона рахувалася п’ятою по величині у Європі і дев’ятою у світі!

Зліва перед дамбою є ще один тунель. Дорога через нього веде навколо озера аж наверх. Перед тунелем зліва базарчик, за яким ззаді велика бетонна стіна з величезними буквами «Ceresit». Шо він (керезіт) має до дамби – хз. З іншого боку дамби зправа оглядова вежа у шість поверхів.

Над нею, ззаді, на скалі пам-ятник енергетику: такий собі блискучий металічний здоровань з витягнутими руками догори, тримаючим блискавку.

По воді плавають прогулочні катери, скутери.

Біля дамби багато сміття (пластикові пляшки, дерева). До першого дебаркадера вода розмила сходи. Поруч побудували дерев-яний ресторан з другим дебаркадером. В Інтернеті пишуть, що там десь є найбільша тарзанка у Європі, з якої можна пригати в озеро. 160 метрів висотою. Не бачили.

Подивились на чудо людського творіння і поїхали назад до головного тунелю, в гори. Але зустріли кілька заторів. То бус заглох на підйомі і не міг завестись, то великий автобус на повороті застряв через напарковані авто. Але політаї то все швидко порозгрібали. У справжній клей ми попали за 4 км. до вершини. Пробка. Їхали до вершини дві години.

Одне добре, що я у машині не сидів, а йшов і фоткав.

У тунелі авто від нічого робити часто сигналили одні одним і насолоджувалися ехом. Але так як тунель довгий, їхали повільно, то скоро в ньому стало погано дихати через вихлопні гази. Але справилися. Причиною пробки було велика кількість бажаючих заїхати на стоянки біля озера і такаж велика кількість від-їхати. З того боку перевалу пробка була, але значно меншою. З цього ми зробили висновок, що перевал треба перетинати тільки у робочі дні.

Так виглядає безкоштовна кабана перед тунелем:

Яку загадили місцеві чабани:

Так виглядає одна з двох ніш-схованок у тунелі:

Дорога назад була набагато важчою, бо прийшлося їхати вночі. Кордон назад (весь) перетнули за 5 хвилин. Навіть назад привезли 2 пачки цигарок, один мерзавчик горілки й каністру (10 літрів) соляри. Так ся стало. Додому приїхали пів-шостої ранку. Страшно втомлені, але задоволені.

Ще кілька фоток на пам'ять:

Служба спасіння у горах:

Такі ворота закривають вхід у тунель:

Так у селах проводять газ:

На цьому я Трансфагарашській трасі сказав: до наступних зустрічей.

Прокоментувати:

<<<